Эти заговоры на «непочатую воду» (т.е. утром, раньше всех набирать ее для снятия порчи), хотя в экстренных случаях можно и не ждать рассвета.
Подойти сначала к источнику, и читать:
«Водице-Арданице
Миєш два береги, трету середину
Чєтверте корінє
П`єте камінє
Шесту душу
На имнє (імя)!
Обмий її вид омрази
Жучьої, болючьої
Смертевної, пекучьої,
Скіпачької, лупачької!»
Потом набирать воду, читая:
«Водичько свєтичько!
Течєш з високих гір, з глібоких нір,
Усе лихе обмиваеш, сама чіста пропливаєш
Обмий чьоловіка (імя),
вид вуру, пострілу, клику
наслання й лихого чєсу» 3 рази сплюнути
Дома, читать заговоры на воду — которую потом пить, или делать отливку воском на эту воду.
Читать такие заговоры:
«Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явленая, і луги, і береги, і середину.
Очищаєш ти, вода явленая, нарожденного (імя) од прозору:
Надуманого, погаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького.
Підіте, уроки, на сороки, на луги, на очерети, на болота, на моря. «
* * *
«У моря калина, під калиною дівчина,
Вона не знала ні шити, ні прясти, ні золотом гаптувати;
Тільки й уміла і знала од (ім’я)
Уроки і презори викликати й визивати,
На сухії ліси посилати.
Уроки, урочища, чоловічі й жіночі, дитячі,
Вам, уроки, урочища, у (ім’я) не стояти,
Жовтої кості не ламати, червоної крові не пити,
Серця його не нудити, білого тіла не сушити;
Вам іти на мохи, на темні луги,
На густі очерети, на сухі ліси. «
* * *
«Уроки колючі, поробленнє болюче! Ци ви си стали з свєта, ци з вітру, ци з роботи, я хочу вас викликати із сімдесятьох сімох кісточок, із сімдесятьох сімох жилочок. Уроки колючі, поробленнє болюче! Викликаю вас із шкіри, з мнєса, з кісток, із серця, з чирок, з голови, з очей, з носа, з рота, з єзика, із зубів! Йдіть собі лісами, горами, водами, ріками аж до Чорного моря; на краю Чорного моря є висока гора, а на тій горі є скала, а на тій скалі є дев’ять когутів перваків, дев’ять котів перваків, дев’ять псів перваків. Єк ти не схочеш піти по волі, то підеш по неволі. Єк я тебе догоню — золотим мечом тобі голову здойму. Тебе когути видзьобають дзьобами, коти вигребуть лабами, пси вигризуть зубами! Щезни, пропади! Ти до сего тіла не маєш діла!”
Вылить остатки воды (в идеале там, где 3 забора между собой соединены, хотя можно и на перекресток, под сухое дерево), сказав:
«В лісі росло дерево, убирало си в кору, в краки, в лист, у цвіт. Стяли його. Як не має воно тепер сили рости, цвісти, так аби не мали сили уроки панські, циганські, діточі, жидівські, парубоцькі, дівоцькі, жаб’ячі і гадячі. Аби так щезли, пропали, як пропадає сіль від води і віск від вогню.»